Бахмутський плацдарм: репортаж з найгарячішої точки на фронті [ Редагувати ]

Запоріжжя, Харківщина, Херсон. І звісно, Донеччина. По цих регіонах сьогодні бив ворог. Є загиблі та поранені. На Донбасі - росіяни давлять, що називається, масою. Вони не можуть перемогти армійською вправністю, тож просто намагаються проломити лінію оборони живою силою.

Окрім мобіків, за інформацією з вечірнього зведення Генштабу, окупанти перекинули вагнерівців та кадирівців у Дебальцеве. А от найскладнішою ситуацією на фронті вже кілька тижнів - район Бахмута. І саме там - із групою військових медиків - сьогодні побував воєнкор Руслан Смещук. Його репортаж із місць, де канонада пострілів та вибухів не стихає ні на мить.

Руслан Смєщук, кореспондент:

Бахмутський плацдарм - це ще не нуль, але так гримить повітря. Реально кожної хвилини вибух, стріляє артилерія, стріляють реактивні системи.

Ближче до лінії зіткнення - ми їдемо з бойовими медиками.

Руслан Смєщук, кореспондент:

Зараз кудись більш-менш доїхати біля лінії зіткнення можна лише на військовому транспорті, адже на Донеччині останні дні йдуть рясні зливи і земля перетворилася на суцільне болото.

Ще страшніше дорога виглядає з кабіни.

Руслан Смєщук, кореспондент:

Зараз ми їдемо євакуаційним Хамві, євакуаційним Хамером. І от коли ти їдеш в середині, тобі не так зручно і кидає по салону, але коли ти їдеш в кабіні і бачиш якими саме шляхами ти їдеш, то стає ще страшніше…взагалі не розумію як ми певні ділянки подолали.

І це все часто під вогнем ворожої артилерії. 

Руслан Смєщук, кореспондент:

Зараз ми постійно чуємо кулеметні черги, це йде стрілецькій бій, бо ми під'їхали ближче до нуля, до лінії зіткнення. І такі перестрілки тут тривають постійно, адже росіяни раз за разом намагаються штурмувати позиції, проводять постійни штурми.

Ось так із повітря виглядають наслідки штурму для чергового загону російської піхоти. Всі ці наразі вже мертві загарбники - хвилями атакують українські позиції. І гинуть. Але й вбивають і ранять наших вояків. І тоді - справа за бойовими медиками.

Позивний "Диск", бойовий медик:

Зараз в день буває і і по 30, і по 37 поранених за раз було, але це були якісь штурмові дії і наступальні, така кількість була.

Віталій, бойовий медик:

Форму після цього викручуєш, це небагато часу це займає, але за цей час встигаєш пережити життя. 

Хлопці забирають поранених на цьому броньованому транспорті. Майже всі вони - до мобілізації не мали стосунку до медицини, але станом на зараз врятували десятки життів. 

Позивний "Гуцул", бойовий медик:

Чесно кажу - до війни крові боявся. Ногтя там відбив - все майже сознаніє теряю. А тут… перший поранений, було важко. Непривично, страшно, а потом вже привик. Старші побратими, бойові медики все росказують, тоже вчать. Ну і потрохи, постепенно привик. 

Є, правда, те, до чого, мабуть, неможливо звикнути. 

Позивний "Диск", бойовий медик:

Найважче, коли на твоїх руках помирає людина. І ти не можеш нічого зробити - це важко для любої людини, ти розумієш - зараз людина піде назавжди, а поранення несумісне с життям. 

Сьогодні саме на цьому напрямку - на щастя, не так. Хоча ворожий вогонь посилюється. Через постійни опади і суцільне багно росіяни намагаються тиснути вздовж асфальтних доріг. І тиснути сильно. 

Руслан Смєщук, кореспондент:

От зараз працює наш танк, працює російський танк, постійно ми чуємо черги, схоже, що це йде бій..на відносно сусидніх позиціях, можливо, артилерія працює, Ну от так - тут ніби як хвилями, то заспокоюється, то більш активно стає. 

І от саме в таких умовах, іде щоденна битва за Бахмут.