Тимчасовий відступ від Конвенції щодо захисту прав людини: що змінилося в оновленні [ Редагувати ]
Війна і права людини. Ще 2015 року Україна, через збройну агресію росії, повідомила Раду Європи про можливий відступ від деяких положень Конвенції щодо захисту прав людини. Таку опцію передбачає сам документ. Бо держава нездатна в надзвичайних умовах гарантувати дотримання Конвенції. Відтоді Україна регулярно уточнює перелік прав, від захисту яких вимушена тимчасово відступити. Останнє оновлення відбулося цього тижня. У соціальних мережах та ЗМІ одразу почали "розганяти" про обмеження прав громадян в Україні. Тож, що змінилось і чи змінилося взагалі? Які схожі випадки знає історія? Моя колега Ірина Іванова обговорила ці питання з незалежним експертом у галузі прав людини. Її сюжет далі.
Викривлена інформація про нові обмеження в правах українців поширилась у телеграм-каналах та онлайн-ЗМІ на початку тижня. Йшлося про свободу слова, вільне переміщення, право на чесні вибори, захист майна. Після розʼяснення уряду, заголовки змінили.
Денис Малюська, міністр юстиції:
Повідомлення про можливість застосування обмежень певних прав ми дійсно надіслали практично одразу після запровадження воєнного стану у 2022 році - це частина наших міжнародних зобовʼязань. А у квітні 2024 ми в черговий раз уточнили перелік існуючих обмежень і зменшили його. Ще раз: Україна у квітні не призупинила захист, а якраз навпаки - переглянула та забрала застереження щодо обмеження певного набору прав.
З оновленого переліку, наприклад, зникли заборона дискримінації та право на відшкодування. Тобто Україна відновила свої зобовʼязання щодо захисту деяких норм, від яких відійшла ще раніше.
Ірина Іванова, кореспондентка:
Тимчасовий відступ від Конвенції щодо захисту прав людини з боку України - випадок не унікальний. Документ, що захищає базові права, набув чинності 1953-го. Відтоді Рада Європи неодноразово отримувала сповіщення від країн про необхідність відступити від засад Конвенції - через надзвичайні обставини. Як це і передбачає 15-та стаття документа.
Таку заявку подала, наприклад, Велика Британія на початку 70-х - через терористичні загрози. 2016 року Туреччина - через спробу державного перевороту. А через пандемію "ковіду" у 2020-му Рада Європи отримала такі звернення від десятка європейських країн. Але все ж заявка України дещо відрізняється від інших, розказує адвокат з Лондона, що спеціалізується на правах людини, Джеремі МакБрайд.
Джеремі МакБрайд, незалежний експерт в галузі прав людини:
Відкликання зобовʼязань з боку України незвичне у тому контексті, що це лише другий випадок, який стосується збройного конфлікту між країнами-членами Ради Європи. Було багато держав, втягнених у інші конфлікти, але вони не відкликали зобовʼязань. Але якщо ми поглянемо на 15-ту статтю Конвенції, яка стосується цієї справи, першу умову, яку вона висуває - це війна. А мені здається, те, що в Україні відбувається, - це очевидно, війна. Тому не дивно, що Україна вдалася до відступу від зобовʼязань. Раніше це зробила Вірменія у конфлікті з Азербайджаном.
Однак будь-який відхід від стандартів теж має свої обмеження. Важливо те, як держава користується цим правом.
Джеремі МакБрайд, незалежний експерт в галузі прав людини:
Треба показати, що існує справжня потреба в таких заходах. Чи може країна впоратися з ситуацією без відходу від Конвенції. Йдеться про обмеження певних прав, але не всіх. Від захисту деяких прав неможливо відійти - заборонено вдаватися до тортур, використовувати рабство, ретроспективну кримінальну відповідальність та таке інше.
У будь-якому разі, каже адвокат, у громадян залишається можливість відстоювати себе через Європейський суд. Навіть якщо держава повідомила про тимчасовий відступ від захисту певних прав і свобод на своїй території.
