Рекрутинг у ЗСУ: як проходять навчання [ Редагувати ]
Його батько військовий льотчик, тепер літатиме і він. Але по сучасному - пілотуватиме безпілотники. 43-річний фінансист із Запоріжжя Юрій через рекрутинговий центр вступив у 110-ту бригаду. Нині чоловік проходить навчання і вже невдовзі нищитиме ворога з неба. Наша Олена Мендалюк поспілкувалася з рекрутом.
Юрій - доброволець:
З початку війни я хотів піти в ТрО, але мене не взяли. Все, вже набрано, нічого не потрібно. Якось воно завертілось, сітки робили, "коктейлі Молотова" робили, а потім пішла робота.
Юрій - фінансист із Запоріжжя. Понад 20 років пропрацював у приватній компанії. Починав із водія, потім став економістом, а згодом і начальником фінансового департаменту. Нині каже:
Юрій - доброволець:
Я хочу допомогти. Зараз, я бачу, настав якраз такий час, як спочатку повномасштабної війни. Потрібно всім згуртуватися і дати відпір. Це я вже бачу, що ми всі будемо на війні. Бо нас мало, треба, щоб всі піднялися і пішли.
Юрій пішов на службу навіть, попри негаразди зі здоров'ям.
Юрій - доброволець:
Був такий удар, що між хребцями щось там трапилося, що досі відчуваю, якщо я стою, мені дуже боляче між лопаток. Дуже, наче щось стріляє.
А ще, зізнається чоловік, мав підготувати родину. Двох неповнолітніх синів, брата - він теж у війську. Найтяжче було погодити своє рішення з матір'ю та дружиною.
Юрій - доброволець:
Я хотів і в мене не пропало бажання. Проти робота, батьки, діти, ну не хочуть, щоб тато йшов воювати, бо можна умерти. Ми з дружиною завжди живемо душа в душу, завжди ділимося всім, і не буває такого, щоб я їй щось не розказав. Я постійно їй кажу, хочу, хочу, хочу. І настав такий момент, коли я кажу, що хочу, а вона каже, що вже якось да, і я думаю, ооо, вже добре.
По телебаченню Юрій почув, що у Запоріжжі відкрили рекрутинговий центр від Міністерства оборони. Уже на наступний день прийшов на співбесіду.
Юрій - доброволець:
Вони мене записали, ким я хочу бути, там я написав або водієм, або оператором БПЛА. Щось легке, ні штурмовик, ні піхотинець, бо я буду лише заважати. Потім зі мною зв'язались зі 110 бригади. Там Руслан, який усім займався. Він поїхав у військкомат разом зі мною. І ми все пройшли. Він приніс лист-відношення до цієї бригади.
Чоловіка направили на навчання. Уже місяць він вивчає військову справу.
Юрій - доброволець:
Стрільби, нічні стрільби, гранати, от сьогодні була саперна справа, ми розміновували смугу. Треба було визначити де міни, де розтяжки. Позначити, потім кричати, що ти позначив, бо ти не один, за тобою є ще люди.
Юрій жартує: мовляв, лише зараз зрозумів, що в його житті не вистачало фізичного навантаження. Розповідає, що тут, після тренувань, менше непокоїть спина.
Юрій - доброволець:
Встав, поснідав, пішов. Вечері повернувся чи в обід, відчуваєш себе добре. Лягти не хочеться. Як вдома прийшов з роботи, на диван і все. Тут не хочеться, хочеться просто присісти, відпочити, перевести дух. Спина не болить, як вдома.
Уже за тиждень-другий навчання завершується, і Юрій вирушить на позиції до своєї 110-ї бригади. А звідти планує податися ще на вишкіл по військовому профілю - оператор БПЛА. І буде, як батько, літати.
Юрій - доброволець:
Папа у мене воєнний, він військовий льотчик. Він мене підтримав, тим більше коли дізнався, що я буду керувати БПЛА, що ти теж будеш літати, це ж добре.
Чоловік уже має плани на Перемогу та амбітну мету.
Юрій - доброволець:
Якщо в тебе є ціль, то неможливо тебе зупинити нічим. І це не тільки як військовий, це і після війни допоможе. Ми переможемо однозначно і потрібно буде відновлювати Україну. Повинна бути ціль.
